У проєкті бюджетних розрахунків Росії на 2027 рік, опублікованому в базі даних Держдуми, закладено середню експортну ціну російського газу для Китаю у 2026 році на рівні $247,9 за 1 тис. м³, тоді як для інших далекозороних зарубіжних клієнтів передбачено $562 за 1 тис. м³ — знижка для КНР становить $315 або 56%.

Ці показники, на які посилається аналіз в публікації «Економічної правди», стосуються постачань по магістральному трубопроводу «Сила Сибіру», який запущений наприкінці 2019 року й залишається основним маршрутом російського газу до Китаю.

За наведеними у бюджетних матеріалах даними, обсяг постачань по «Силі Сибіру» у 2025 році становив 39,4 млрд м³; у проєкті на 2026 рік прогнозується збільшення до приблизно 40,5 млрд м³.

Порівняно з 2025 роком дисконт для Китаю у 2026 році зростає приблизно на 15 процентних пунктів: у 2025 році середня ціна для КНР становила $240,3 за 1 тис. м³, тоді як іншим експортним клієнтам закладали $406,5 за 1 тис. м³.

Бюджетні проєкції також містять прогноз на наступні роки: у 2027 році для Китаю передбачено $251,3 за 1 тис. м³ проти $450 для інших напрямів (різниця близько 46%), у 2028 році — $247,8 проти $361,9 (дисконт близько 32%), а в 2029 році — $246,4 проти $323,2 (дисконт 24%).

У джерелі зазначено, що за цими розрахунками російська ціна для Китаю виявляється навіть нижчою за те, що платить Китаю Туркменістан: туркменський газ дорожчий приблизно на $40–60 за 1 тис. м³, причому туркменська ціна враховує додаткові витрати на прокачування по маршруту через Узбекистан і Казахстан довжиною близько 1 800 км.

Наведені у бюджеті обсяги постачань до Китаю поки що не компенсують втрати російського експорту до Європи: за даними матеріалу, китайський ринок покриває лише близько 20% пікових трубопровідних потоків до ЄС, які сягали майже 200 млрд м³ на рік.

Публікація також пов’язує ринкові наслідки з дипломатичними подіями: після візиту президента РФ Володимира Путіна до Китаю в травні 2026 року акції «Газпрому» різко просіли через те, що переговори щодо проєкту «Сила Сибіру‑2» не завершилися угодою.

У матеріалі наводиться оцінка можливих фінансових втрат «Газпрому» внаслідок невдачі переговорів — близько 100 млрд рублів, але джерело не публікує детального розрахунку цієї суми.

Контекст ринку: у 2025 році Росія втратила статус найбільшого експортера трубопровідного природного газу, поступившись Норвегії, що змінює переговорну позицію Москви на зовнішніх ринках та впливає на структуру експортних доходів.

Економічний ефект такої дискримінаційної цінової політики для «Газпрому» є багатокомпонентним. По-перше, великі знижки знижують виручку від поставок до ключового нового покупця навіть при зростанні фізичних обсягів. По-друге, довгострокові бюджетні ціни свідчать про орієнтацію на забезпечення ринкової долі в КНР ціновими стимулами, що може послаблювати бар’єри для зростання частки Китаю в структурі експорту, але водночас зменшує маржу на поставках.

Аналітичний висновок у джерелі підкреслює, що навіть зі збільшеними обсягами постачань китайський ринок не здатен повністю компенсувати втрати від європейського спрямування, отже загальні експортні доходи Росії можуть залишатися під тиском, залежно від динаміки світових цін та курсу рубля.

Матеріал посилається на публікації The Moscow Times і базу даних Держдуми як джерела бюджетних розрахунків, які легли в основу наведених цифр і прогнозів.